top of page

Хімічна безпека: як країни вже сьогодні зменшують ризики для людей і довкілля?

Inpolit
5 лист.
Читати 6 хв

Як міжнародні домовленості перетворюються на реальні зміни? Молдова вдосконалює контроль за небезпечними відходами, Вірменія посилює спроможність контролювати забруднення ртуттю, а Гамбія навчає фермерів безпечнішого поводження з пестицидами. Ці приклади, представлені Програмою ООН з довкілля (UNEP), демонструють, як країни розвивають власні системи хімічної безпеки.

Чому хімічна безпека важлива?

Хімічні речовини є невід'ємною частиною сучасного життя. Їх використовують у сільському господарстві, медицині, промисловості, будівництві, електроніці та виробництві побутових товарів. За даними Міжнародної ради хімічних асоціацій (ICCA), на які посилається UNEP, понад 95% промислових товарів залежать від використання хімічних речовин.

Водночас виробництво, транспортування, використання та поводження з відходами хімічної продукції можуть супроводжуватися ризиками для здоров'я людей і довкілля. Особливе занепокоєння викликають небезпечні речовини, неналежне поводження з якими може призводити до забруднення води, ґрунтів і повітря.

Хімічна безпека — це не лише контроль небезпечних речовин, а й створення системи, яка дозволяє запобігати ризикам на всіх етапах їхнього життєвого циклу.

Для цього потрібні відповідне законодавство, підготовлені фахівці, системи моніторингу та ефективна взаємодія між державними установами.

Від міжнародних домовленостей до конкретних дій

У 2023 році було ухвалено Глобальну рамкову програму з хімічних речовин (Global Framework on Chemicals, GFC). Вона визначає спільні цілі та напрями діяльності для зменшення негативного впливу хімічних речовин і відходів на здоров'я людей та довкілля.

Проте міжнародні домовленості самі по собі не гарантують результату. Для їх реалізації країнам необхідно розвивати власні інституції та механізми управління хімічними ризиками.

Саме на це спрямована Спеціальна програма UNEP (Special Programme), яка з 2015 року допомагає країнам, що розвиваються, та країнам із перехідною економікою вдосконалювати управління хімічними речовинами й відходами.

Програма підтримує розвиток державних інституцій, удосконалення законодавства, політик і систем управління, а також підготовку фахівців. У межах окремих проєктів увагу приділяють і підвищенню обізнаності населення.

Її діяльність також сприяє виконанню міжнародних зобов'язань у межах Базельської, Роттердамської, Стокгольмської та Мінаматської конвенцій.

Розглянемо, як ці підходи реалізують у трьох країнах.

Молдова: контроль небезпечних відходів і співпраця державних установ

Молдова значною мірою залежить від імпорту хімічної продукції, а також є транзитною країною для міжнародних перевезень відходів. Це створює потребу в ефективному контролі за переміщенням небезпечних речовин і відходів через державний кордон.

Однією з проблем була недостатня координація між установами, відповідальними за митний та екологічний контроль.

За підтримки UNEP у країні реалізували заходи, спрямовані на покращення співпраці між митними органами й екологічними інспекторами. Особливу увагу приділили контролю транскордонних перевезень відходів і дотриманню законодавства у сфері поводження з ними.

Окремим напрямом стала робота із сільськогосподарськими виробниками.

Фермерів навчали правильного поводження з використаною тарою з-під пестицидів. Зокрема, йшлося про метод триразового промивання контейнерів (triple-rinse technique), який застосовують у межах процедур безпечного поводження з такою упаковкою.

Це приклад того, як практична підготовка може доповнювати державне регулювання та допомагати людям дотримуватися вимог хімічної безпеки у повсякденній роботі.

Крім того, UNEP повідомляє про підтримку Національної програми належного управління хімічними речовинами на 2023–2030 роки. Вона визначає напрями роботи зі зменшення ризиків від небезпечних речовин, захисту здоров'я населення та вдосконалення національної системи управління хімічною продукцією.

Таким чином, заходи в Молдові поєднують удосконалення державного контролю, міжвідомчу координацію та навчання людей, які використовують хімічні речовини у своїй професійній діяльності.

Вірменія: посилення контролю за ртуттю та небезпечними речовинами

Ртуть є небезпечним забруднювачем, який може негативно впливати на нервову систему та нирки. Як зазначає UNEP, особливо вразливими до її впливу є вагітні жінки та маленькі діти.

Для Вірменії одним із викликів була недостатня спроможність відстежувати забруднення ртуттю та контролювати її обіг.

За підтримки Спеціальної програми UNEP країна працювала над удосконаленням законодавства щодо ртуті та продукції, яка її містить, зокрема окремих типів ламп і термометрів.

Також увагу приділяли посиленню контролю імпорту й експорту та підготовці митників і представників контролюючих органів.

Ці заходи спрямовані на покращення виявлення небезпечних речовин під час перетину кордону та запобігання їх незаконному переміщенню.

Одним із важливих напрямів роботи було посилення спроможності країни здійснювати моніторинг забруднення ртуттю.

Такий моніторинг необхідний для виявлення потенційних екологічних проблем і планування заходів зі зменшення ризиків.

Водночас робота Вірменії не обмежується лише ртуттю.

В іншому матеріалі UNEP представлено проєкт, спрямований на посилення національної системи управління хімічними речовинами та відходами загалом.

Його перший етап передбачав створення Національного міжвідомчого координаційного механізму, який, зокрема, мав розглядати питання поводження з відходами гірничодобувної промисловості.

Це важливо для країни з розвиненим видобувним сектором, зокрема підприємствами з видобутку золота, міді та інших металів.

Також планувалося оновити Національний профіль управління хімічними речовинами та використати його як основу для подальшого вдосконалення законодавства у сфері хімічних речовин і відходів.

Ці завдання демонструють комплексний підхід до управління небезпечними речовинами. Водночас перелік запланованих заходів не означає, що всі вони вже були реалізовані.

Гамбія: безпечніші підходи до сільського господарства

У сільському господарстві пестициди застосовують для захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів. Проте неправильне використання цих препаратів може створювати ризики для здоров'я працівників, споживачів і довкілля.

У Гамбії однією з проблем була недостатня поінформованість фермерів про ризики, пов'язані з пестицидами, та можливі альтернативні підходи до вирощування сільськогосподарських культур.

За підтримки UNEP у країні провели інформаційні кампанії та навчальні заходи.

Близько 280 жінок, які займаються городництвом, пройшли навчання з компостування та альтернатив використанню синтетичних пестицидів.

Учасниці ознайомилися з методами компостування та підходами, спрямованими на зменшення залежності від синтетичних засобів захисту рослин.

Ще 153 учасники, серед яких фермери, продавці пестицидів та екологічні інспектори, отримали підготовку щодо безпечного поводження з пестицидами та їх застосування.

Розвиток системи хімічної безпеки у Гамбії охоплює й інституційні зміни.

Окремий проєкт Спеціальної програми UNEP спрямований на зміцнення спроможності Національного агентства з охорони довкілля та інших відповідальних установ.

Серед його завдань — оновлення національної стратегії поводження з твердими відходами, підготовка екологічних інспекторів, імпортерів хімічної продукції, працівників сільського господарства та інших зацікавлених сторін.

Також проєкт передбачає посилення спроможності країни виконувати міжнародні природоохоронні угоди.

Що об'єднує ці три приклади?

На перший погляд, заходи Молдови, Вірменії та Гамбії стосуються різних проблем: транскордонного переміщення відходів, забруднення ртуттю та використання пестицидів.

Проте всі три країни демонструють спільний принцип: ефективне управління хімічними ризиками залежить від здатності держави перетворювати міжнародні зобов'язання на практичні дії.

Це передбачає кілька взаємопов'язаних напрямів:

  • Удосконалення законодавства та механізмів контролю.

  • Підготовку фахівців, які працюють із небезпечними речовинами.

  • Розвиток моніторингу та систем збирання інформації.

  • Співпрацю між державними установами.

  • Підвищення обізнаності населення та професійних груп.

При цьому універсального рішення не існує. Кожна країна має враховувати власні економічні умови, структуру промисловості, особливості сільського господарства та наявні екологічні проблеми.

Наступний крок: міжнародна конференція в Женеві

16–20 листопада 2026 року в Женеві відбудеться перша Міжнародна конференція Глобальної рамкової програми з хімічних речовин.

Захід об'єднає представників урядів, бізнесу, громадянського суспільства, наукових установ і міжнародних організацій.

Учасники обговорюватимуть прогрес у реалізації Глобальної рамкової програми, подальші практичні заходи з хімічної безпеки та питання фінансування.

Досвід Молдови, Вірменії та Гамбії демонструє, чому ці питання важливі: міжнародні цілі потребують конкретних механізмів реалізації на національному та місцевому рівнях.

Детальніше про конференцію — на офіційному сайті UNEP.

Чому цей досвід важливий для України?

Для України питання хімічної безпеки є особливо актуальним з огляду на промислову діяльність, використання хімічної продукції в сільському господарстві, необхідність належного управління відходами та наближення національного законодавства до європейських вимог.

Одним із важливих кроків у цьому напрямі стало затвердження Технічного регламенту щодо безпечності хімічної продукції (UA REACH) постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2024 року № 847.

Документ орієнтований на європейську модель REACH і передбачає механізми реєстрації хімічних речовин, оцінювання інформації про їхні властивості та небезпечність, авторизації та обмеження використання окремих речовин. Впровадження вимог відбувається з урахуванням установлених перехідних положень.

Детальніше про механізми REACH та їхнє значення для хімічної безпеки ми розповідали в окремій публікації на Facebook ГО «Фундамент для змін».

Хоча Україна не розглядається у згаданій статті UNEP, досвід інших країн може бути корисним для визначення пріоритетних напрямів роботи.

Зокрема, приклад Молдови демонструє важливість міжвідомчої координації та контролю транскордонних перевезень відходів. Досвід Вірменії підкреслює роль моніторингу небезпечних речовин і підготовки контролюючих органів. А заходи в Гамбії показують, наскільки важливою є доступність практичної інформації для людей, які безпосередньо використовують хімічну продукцію.

Водночас ці приклади не слід розглядати як готові моделі для безпосереднього перенесення в українські умови. Вони радше демонструють інструменти, які можуть бути адаптовані відповідно до національних потреб і чинного законодавства.

Висновки

Досвід Молдови, Вірменії та Гамбії показує, що хімічна безпека залежить не лише від міжнародних конвенцій чи державних стратегій, а й від конкретних рішень: підготовки фахівців, контролю небезпечних речовин, належного поводження з відходами та доступу до достовірної інформації.

Головне завдання — не просто реагувати на наслідки забруднення, а створювати умови для його попередження.



Джерела

1. United Nations Environment Programme (UNEP). Chemical safety: How national action is turning global goals into reality. 16 June 2026.

2. United Nations Environment Programme (UNEP). Moldova sets new agenda to achieve sound chemicals and waste management goals.

3. United Nations Environment Programme (UNEP). Moldova — Special Programme project.

4. United Nations Environment Programme (UNEP). Armenia to strengthen chemicals and waste management.

5. United Nations Environment Programme (UNEP). Armenia — Special Programme project.

6. United Nations Environment Programme (UNEP). Gambia — Special Programme project.

7. United Nations Environment Programme (UNEP). International Conference 1 — Global Framework on Chemicals.

8. Кабінет Міністрів України. Постанова від 23.07.2024 № 847 «Про затвердження Технічного регламенту щодо безпечності хімічної продукції».


 
 
bottom of page